12.01.2009 автор: Редактор, рубрика: Новини.

За більш ніж вікову історію українського футболу чимало міст і клубів закарбували на її сторінках свої здобутки й досягнення. У радянські часи, коли на вищому рівні виступали, окрім “Динамо” й “Шахтаря”, лише 3-4 українські команди, чималої слави досяг і житомирський “Автомобіліст”, що грав у другій групі класу А. На його “рахунку” титули чемпіона України 1967 року та володаря Кубку України 1972 року. Наступником цієї чудової команди, створеної Віктором Жиліним, був “Спартак”, пізніше - “Полісся”, що здобуло вдруге - у 1990 році - Кубок нашої республіки. Часи незалежності декілька разів давали житомирській “торсиді” надію на вихід полісян до еліти національного футболу, та знаходилися негативні чинники, що перешкоджали цьому. А потім, у недоброї пам`яті 2004 році, взагалі перервалася славетна історія “Полісся”, яке, втративши підтримку владних структур краю, зникло з футбольної мапи України. Непрості випробування випали й на долю аматорського футболу Житомирщини. Але сезон 2008 року пройшов вже без будь яких збоїв і засвідчив, що оновлена федерація футболу області рухається у вірному напрямку.
Детальніше про це розповідає голова Житомирської обласної федерації футболу Олександр ЧЕРНЯВСЬКИЙ :

Нині у нас в області проводиться низка футбольних змагань. Це - зимова першість, до якої долучилося 12 команд, Кубок області, в якому змагалися 24 команди, чемпіонат та першість Житомирщини, в яких виступало, відповідно, 10 та 12 команд. Поновили ми й Кубок осені, участь у якому взяли поки що 6 команд, та надалі кількість їх має принаймні подвоїтись. Звичайно ж, найголовнішим у цьому переліку змагань є чемпіонат області, який 2008 року пройшов, на мій погляд, досить пристойно. Майже усі команди вищої ліги, що приймали у ньому участь, мали можливість посісти досить високі місця у підсумковій таблиці. Тож боротьба була напруженою до самого кінця сезону і жодний матч не був прохідним для будь якої з команд. Відзначу й рівень гри футболістів та підвищення організованості змагань. До позитиву минулого сезону я б заніс і те, що більшість клубів з відповідальністю відносилися до своєї справи в усіх її проявах, включаючи й роботу з вболівальниками футболу.
Особливо хотів би відзначити клуб “Звягель-750″ з Новограда-Волинського, що за останні два роки чудово оновив міський стадіон та, повернувшись до чемпіонату області після тривалої паузи, вже залучив на свою підтримку тисячі прихильників. На них рівняються й деякі інші клуби, як, приміром, “Прес” із Радомишльського району. Втім, найкраще справи йдуть у “Металурга” з Малина, який невипадково став нині чемпіоном області. Традиційно високий рівень футбола у “княжому місті” Коростені, де, окрім команди майстрів, є й заводська команда “Хіммаш”, що останніми роками нижче другої сходинки в чемпіонаті області не опускається. Відзначу й команду з Бердичівського району “Арсенал”, що завдяки ентузіазмові свого керівника О.Баранова вже демонструвала досить пристойну гру.
Дещо здав свої позиціі ФК”Бердичів”, керівництву якого не вдалося налагодити плідну роботу, відновити в колективі творчу атмосферу. Щоправда, в цьому місті вже розпочато реконструкцію стадіону “Прогрес”, який може стати найкращим в області. Що ж стосується головного міста Полісся, котре має величезні футбольні традиції, то помітних зрушень, на жаль, поки що непомітно. І це при тому, що Житомирська міська федерація футболу, очолювана В.Ткачом, є чи не найактивнішою в області, та ніякої підтримки влади вона не має. Тож минулорічний чемпіон “Легіон” посів лише третю сходинку, не дуже вдало виступив і “Дорожник”, що ж стосується юнаків з футбольної школи, то головні їх перемоги, вочевидь, ще попереду. А ось у Центрального стадіону Житомира поки що є лише минуле: десятий рік обласна влада тільки обіцяє узятися за реконструкцію цієї давно аварійної споруди. Та й грати на ньому зараз практично нема кому…
Відносно першості області, у якій брали участь 12 команд першої ліги, можна також зазначити зростання організаційного рівня, та підвищення класу гри. І не лише в таких традиційно футбольних містечках, як Черняхів, Баранівка, Романів, Довбиш, але й у найвіддаленіших райцентрах - в Овручі, Олевську, Ємільчині, де місцева влада вже стала обличчям до футболу. Усі команди, що побували останнім часом у Ємільчині, відзначали високу якість оновленого стадіону, що має чудовий газон, зручні сучасні роздягальні з горячою водою, а також - гостинність його господарів. На черзі ремонт стадіону у давньоруському місті Овручі, а також - в смт Довбиш Баранівського району.
Втім, не можна не зазначити й низку недоліків у футболі області. Навіть у тому ж Коростені, де команда майстрів грає на чудовому стадіоні “Спартак”, аматори мають приймати своїх суперників на “Локомотиві”, де окрім пристойного газону немає нічого. Відсутні роздягальні та душові й на деяких стадіонах першої ліги. Ці та інші недоліки свідчать, що роботи у всіх, хто задіяний у нашому футболі, ще досить таки багато.
Що стосується команд, які беруть участь у Всеукраїнських змаганнях, то нині в області таких дві: друголіговий ФК”Коростень” та житомирський “Контингент”, який змагається у вищій футзальній лізі. Цей неординарний колектив створений і тримається поки що “на плаву” завдяки лише одній людині - О.Шнайдеру. Команда репрезентує обласну Спілку ветеранів Афганістану, але ніякої підтримки від владних структур Житомира вона не отримує. Дещо інша ситуація в Коростені, але й там без складнощів не обходиться, бо команда майстрів існує лише завдяки підтримці міського голови В.Москаленка та народного депутата України М.Присяжнюка.
Головною надією відносно майбутнього поліського футболу, звичайно ж, є наша дитячо-юнацька футбольна ліга, у якій нині грають 44 команди. Діє ліга на базі обласної СДЮШОР з футболу, директор якої М.Сюсюра не лише перший заступник голови ЖОФФ, але й сам керує тією лігою. Готують футбольні кадри також ДЮСШ в Бердичеві, Коростені, Новограді-Волинському, деяких інших містах і районах області. В чемпіонаті України серед юнаків приймають участь чотири команди житомирської СДЮШОР, а в першості - дві команди з Бердичева. Чимало колишніх вихованців названих шкіл виступають у чемпіонаті області, однак ступінь використання їхнього потенціалу недостатній, і над цим ми збираємось попрацювати.
Повертаючись до стану футболу в самому Житомирі, зазначу, що у великому, 300-тисячному місті нині немає не лише професійного футбольного клубу (такий сором ще лише в одного обласного центру - Херсона!), але й жоден з 5-ти існуючих стадіонів не здатен приймати змагання такого рівня. І ніхто нічого не намагається робити аби хоч якось покращити ситуацію. Та навіть елементарних футбольних полів, де могли б грати студентські, дитячі, жіночі команди, в місті практично немає. Ті декілька штучних майданчиків, встановлених останніми роками, не вирішать проблеми навіть частково.
Плануючи подальший розвиток змагального процесу в області, зіштовхнулися ми з такою перепоною, як великі відстані. Адже від Ружина до Олевська більше 300 км. і саме через це тривалий час не брали участі в обласних змаганнях команди з півночі, а деякі південні райони й нині не виходять за межі власних чемпіонатів. Доведеться нам, мабуть, повернутись до зонального принципу формування чемпіонату й першості, якщо зросте кількість учасників. Чимало проблем і у самої федерації, як органу управління футбольним господарством області. Існувати лише на членські внески, які, до речі, надходять вкрай невчасно, неможливо, а очікуваної підтримки з обласного бюджету немає вже котрий рік. Лише завдяки допомозі ФФУ ми зуміли обладнати свій новий офіс у готелі “Спортивний”, але щомісячна орендна плата, встановлена його власником - обласною радою, для нас є непосильною.
Та усе ж робота у федерації йде: активізувалися суддівський та інспекторський комітети, створено власний прес-центр. На часі розгортання роботи міських та районних федерацій футболу, майже півтора десятки з яких вже зареєстровано, решта ж легалізовано або готують необхідні документи. Особливо потребують допомоги у цьому такі райони як Народицький, що найбільш постраждав від аваріі на ЧАЕС, та Брусилівський, куди переселилося чимало людей саме з Народичів.
Чимало складнощів зараз із проведенням наймасовіших дитячих змагань на приз “Шкіряний м`яч”, бо колишній штаб вже не працює, а спортивні відділи в органах влади відсторонюються від них. Та де ж нашій федерації узяти кошти для проведення цих змагань? Не вдається поки що й організувати жіночий чемпіонат з футболу. Але є й позитивний приклад: це ті футбольні змагання, які проводить сільське спортивне товариство “Колос”. Ми з радістю допомогаємо цим людям, які вправно й своєчасно роблять усе, що їм належить у цій царині.
Серед проблем, що чекають вирішення, зазначу дефіцит кваліфікованих тренерів аматорських команд. І ми були б дуже вдячні ФФУ, якби у подальшому вона знайшла можливість провести декілька семінарів з нашими фахівцями, як в обласному центрі, так і в деяких інших містах, де є відповідна база. Адже організовано футболом в області займається близько 30 тисяч гравців, з якими треба працювати, й працювати професійно.

- Олександре Петровичу, якщо обладнання сучасного офісу федерації вважати першим кроком до відродження футболу на Поліссі, то що б Ви назвали своїм другим кроком у цьому напрямку?
- Так, офіс федерації - це її обличчя. Нині ми маємо змогу налагодити роботу
комітетів, друкувати потрібні нам папери, буклети, грамоти, сподіваємось налагодити й регулярний випуск газети “Спорт Полісся”. Є в нас зала засідань, де можна провести виконком чи семінар, маємо досить місця для прийому відвідувачів з міст і районів області. І лише тепер ми можемо почати створення школи молодих арбітрів. Та й не лише підготовка молоді турбує нас - адже нині в чемпіонаті та першості України вже не лишилося жодного арбітра, чи асистента або інспектора з Житомирщини. Усе це свідчить про певні прорахунки й недоробки у минулому, які нам необхідно усунути. Ось саме це ми й маємо зробити наступним нашим кроком - піднесення рівня та авторитетності суддівського корпусу області.

- Величезна кількість прихильників футболу Житомира й області давно очікує на повернення до нашого міста великого футболу. Чи дасте Ви їм хоч якусь краплю надіі на це?
- Мені вже давно задають подібні питання, де б я не з`явився. Але особисто я
не можу щось конкретне сказати з цього приводу. В Житомирі немає своїх Суркісів чи Ахметових, які б узяли на себе відповідальність за стан професійного футболу міста та відповідне його фінансування. Можливо, влада й хотіла б зробити щось для людей, та не знає, де для цього кошти знайти…